Ігор Кондратюк, незважаючи на цілком заслужений зірковий статус, справляє враження людини адекватної, поміркованої та вихованої, себто без усіляких там зіркових відхилень, що аж через вінця виплескуються з більшості тієї челяді, котру він із напівпідвальних перукарень і закрійних майстерень вивів на блакитні екрани.

Пригадую, що народний проект «Караоке-Шанс» розпочинався справді максимально наближеним до реальної дійсності, тому і здобув прихильність серед звичайних людей, незалежно від того, де вони мешкають – у столиці чи у Крижополі. Абсолютно точним продюсерським потрапляням «у яблучко» стало запрошення на роль ведучих Могилевської та Кузьми. Ця парочка «антагоністів» одразу зачепила, заінтригувала, збунтувала і, найголовніше, змусила всіх шукачів сценічного щастя повірити у свій «Шанс».

«Караоке на Майдані» Кондратюк залишив за собою і проводить цей марафон талантів гідно, намагаючись бути справедливим і, що найголовніше, людяним, розуміючи, що має справу з людьми обдарованими, котрих легко образити.

Сьогодні ж «Караоке-Шанс» справляють враження двох протилежних світів. «Караоке», умовно кажучи, – світ плебеїв, а «Шанс» – каста обраних, що супроводжує «вихідця з народу» до мрій і допомагає торкнутися до «бруду шоу-бізнесу», як висловився в останній програмі черговий новоспечений продюсер, що сам у тому шоу-бізнесі, як то кажуть, встиг лише «пукнути» на 0,5 копійок і сам, даруйте, від власного зіркового «амбре» очманів. Загалом усі «підсобні» цієї програми давно не фільтрують власний «базар», тому абсолютно щиро та по-простяцьки наївно гонять з екрану відверту «чорнуху», бо інакше просто не вміють, не навчені.

Переглянувши кілька останніх програм, я дійшов висновку: чим менше у «Шансі» Могилевської та Кузьми, тим більше програма скочується на манівці в усіх сенсах і починає нагадувати тусовку самодіяльних аматорів. Невже Ігор Кондратюк цього не помічає, не зауважує, що всі ці стилісти-гламурісти, яких для початку самих слід прогнати крізь салони та спортзали, а потім іще навчити артикулювати, просто зі шкіри власної лізуть, аби пропіаритися за будь-яку ціну. Хіба у прогамі «Шанс» змінилася мета, у якій я досі був переконаний, – допомагати таланту реалізуватися, засвітитись, доторкнутися до справжнього сценічного життя. Можливо, у програми існує таємний статут, за яким так званим продюсерам рекомендовано знущатись, ображати, принижувати, висміювати, кепкувати з героїв шоу? Тоді це інша історія і про таку «фішку» слід чесно говорити, мовляв, ми вас опустимо до рівня унітазу, бо ми тут призначили себе «зірками».

Прикметно, що в «Шансі» майже перестали з’являтись артисти першої величини, а деякі – і взагалі ніколи не світились у цій «творчій» лабораторії.

Іще один недолік: із «Шансу» майже зникла українська мова, за винятком особливої мови Кузьми, а російська – це суцільний сленг перукарень і примірочних. Мудрі кажуть, що для іміджу інколи ліпше мовчати, але ж воно не мовчиться, бо «служанки» давно втратили всі можливі і неможливі гальма і на божевільній швидкості несуть гарний проект «Шанс» під укіс.

Звичайно, я дещо гіперболізував, але щоби так не сталось, Ігорю Кондратюку треба вчасно зірвати стоп-кран.

| 2007-11-10 13:36:49